Рада нацбезпеки та оборони безапеляційно заявила: «Кількість
порушень у сфері використання та охорони земель набуває загрозливих
масштабів».
Дійсно, люди не перестають скаржитись. Ця проблема настільки
монополізувалась, що навіть забудовники з грошима не можуть отримати
відповідь – де ж є земля під забудову? Платні відповіді на ці питання
отримують лише вибрані. Як стверджують експерти, це і було однією з
причин неймовірних цін на житло.
Свідчення тому, наявність в Україні десятків тисяч будівельних
компаній, а забудовників – просто десятки. У нашій області –
найвидатніших забудовників також знають усі, напевне, вони мають
приголомшливі здібності в галузі будівництва, бо їх мало – можна
порахувати на пальцях однієї руки. Ми не називаємо їх, аби не робити
безкоштовну рекламу й не тиражувати монополістів - жителі області їх і
так знають.
Непрозорість на ринку землі і дозволяє кожному з обраних діяти на власний розсуд, вірніше кишеню.
Загадкові червоні лінії
Два роки назад обласні чиновники метали списи невдоволення на
журналістів за те, що насмілилися піддати сумніву чи справді у нас буде
науковий парк, чи то просто уже звична спроба благородно назвати
справу, аби вивести землі з-під користування одних, щоб дати можливість
користуватись іншим. Сьогодні там іде забудова котеджів. Я все ще хочу
сподіватися – для науковців з інших міст, котрі потягнуться у Вінницю
розвивати науковий потенціал України.
Ще не забувся скандал на вулиці Свердлова у Вінниці навколо забудови
чотириповерхового торгового центру. Звичайно ж, у мешканців навколишніх
будинків ніхто думки не питав. Коли справа набула резонансу й
розголосу, опинилась у прокуратурі. Але торговий центр все-таки там
зводять, хоча не на чотири, а на два поверхи.
Тим не менше, по тій же вулиці Свердлова нове невдоволення. Ніяк
жителям берегової зони не вдається приватизувати землю, на якій давно
зведені їхні будинки. Скаржаться, що все відбувається дуже хитро: їм
ніхто не відмовляє, але й не дає дозволу на приватизацію.
Пішли нові чутки про забудови котеджів. І цьому, мовляв, сприяє рішення
останньої (25.12.2009 р.) сесії міської ради про визначення «червоних
ліній», за яким, нібито саме в районі вулиці Свердлова буде звужена
берегова зона, аби дати більше місця новобудам.
Міський голова Вінниці Володимир Гройсман чутки про можливу забудову
котеджами над Бугом в районі вулиці Свердлова називає «притягнутим за
вуха скандалом».
- Я вперше про це чую, - каже пан мер, - звичайно, якщо житлові будинки
знаходяться в так званих «червоних лініях», то приватизувати їх не
можна. Що стосується рішення сесії, то там ми, враховуючи можливу
забудову, не звужуємо «червоні лінії», а навпаки, зберігаємо їх у тих
же межах.
Перевірити це немає змоги, оскільки таке важливе для громади міста
рішення «Про затвердження містобудівної документації - план червоних
ліній м. Вінниці» на сайті міськради не висить. Та й самі депутати за
нього голосували, але, схоже більшість з них на власні очі його не
бачила.
Загадки перспективного планування
Аби не було «притягнутих за вуха» скандалів, потрібно виправити
ситуацію. Причому велосипед вигадувати не потрібно – все вже
спеціалістами визначено давно. Спочатку необхідно зробити кадастр –
розібратися, де яка земля є, кому вона належить і занести всю
інформацію в комп’ютерну базу. Тоді в будь-яку секунду можна подивитися
статус будь-якої землі.
Потім потрібно захистити цю комп’ютерну базу від втручання або поломки,
чітко визначити, хто має право вносити туди зміни і доручити цим людям
реєструвати угоди купівлі-продажу, оренди – усі операції з землею. З
кримінальної відповідальністю цих людей за відхилення від процедур.
Тоді у будь-яку секунду можна буде підтвердити, що Ваша земля – це
Ваша, а його – це його.
Ну і визначити того, хто несе відповідальність за землю, яка не
перейшла у приватні руки. За оцю – сільрада, за оцю – міськрада, за оцю
– уряд. А зробити зонування земель - означає, що ці відповідальні
мусять чітко визначити і оголосити усім, що вони збираються з землею
робити.
Цю – здавати в оренду аграріям. Цю – продати (за законом – лише через
аукціон!) під забудову. Цю – відвести для парків, скверів та спортивних
споруд. А цю – зарезервувати під будівництво автостради, газопроводу чи
української Силіконової долини. Таке зонування має робитися за згодою
людей, які живуть у цих селах або міста.
Чому це не зроблено по всій країні, в області, в місті? Проект закону
про зонування узгоджується всередині уряду Юлії Тимошенко. Але його
неможливо робити без розмежування. А розмежування неможливо зробити без
кадастру. Як і надійну систему реєстрації прав. Коло замкнене.
Хоча чиновники запевняють, що в обласному центрі кадастр створюється
«семимильними кроками» і, що всі вільні землі продаватимуться винятково
з аукціону. На рівні ж області цього навіть ніхто не обіцяє. А як можна
таке (!) обіцяти, якщо цьому протистоять політики державного рівня.
Відповідний закон депутатами ВР був ухвалений ще у 2004 році.
Земельний кадастр, як недосяжна мрія
Не так давно – наприкінці минулого року, спеціально під цей закон
Світовий банк зобов’язався дати Україні кредит в 350 млн доларів. Ці
гроші мали бути потрачені на фотографування усієї землі з повітря та
створення повного земельного кадастру; створення автоматизованої
системи; закупівлю потрібного обладнання; навчання державних
реєстраторів; консультування землевласників.
Світовий банк гордо називав проект одним із найбільших і найважливіших
у своїх стосунках з Україною. Місяць тому його директор по Україні,
Білорусі та Молдові Мартін Райзер попередив уряд, що якщо ситуація не
зміниться, влітку гроші можуть бути відкликані.
До речі, в сусідній Хмельницькій області фотографування уже зробили.
Цікаво, чи ж для благородних цілей? У нашій частково також, нібито для
пришвидшення роздачі держактів на землю. Але це вже інша історія.
Проекти цих рішень готувалися Держкомземом і… блокувалися Мінюстом.
Справа в тому, що Закон 2004 року доручав створити і адмініструвати
єдиний реєстр інформації про землю, будинки та операції з ними
Держкомзему. А ця інформація в Україні – на вагу золота. До того ж
доступ до такого реєстру закон передбачив платним. А це – доходи.
Мінюст, який утворив при собі реєстри окремих операцій (заборон
відчуження нерухомого майна, спадків, правочинів, іпотек, прав
власності на нерухоме майно), не хоче віддавати їх ведення у єдиний
реєстр при Держкомземі. Навпаки, він просуває через Раду новий закон,
яким такий реєстр буде доручено робити йому.
Проте, на запитання столичних журналістів, коли ж припиниться
протистояння в прийнятті відповідного закону, обидві структури або
відмовчуються, або висловлюють аргументи винятково на свою користь.
Користуючись, що значення добре зробленого кадастру розуміють лише спеціалісти, політики далі саботують його створення.
І доки йде ця тяганина, документи про землю викрадають, палять,
підробляють. Або ще простіше - не видають. Хоча проблема ця потребує
вирішення не те, що вчора, а в далекому позавчора.
Матеріал взято з сайту: 20minut